Внесення рідкого гною в ґрунт: сучасні методи, норми та переваги
Внесення рідкого гною — один із найефективніших способів покращити родючість ґрунту, зберігаючи баланс органічних речовин і поживних елементів. Рідкий гній постачає рослинам необхідні елементи живлення, такі як азот, фосфор і калій, і сприяє підвищенню врожайності без застосування хімічних добрив. У цій статті розглянемо сучасні методи внесення рідкого гною, оптимальні норми для різних типів ґрунтів та основні переваги використання цієї технології.
Рідкий гній містить азот, фосфор, калій та інші макро- і мікроелементи, які сприяють росту рослин та поліпшують структуру ґрунту. На відміну від мінеральних добрив, він повільніше вивільняє поживні речовини, забезпечуючи довготривалий живильний ефект і покращуючи водоутримуючу здатність ґрунту.
Сучасні методи внесення рідкого гною
З розвитком агротехнологій методи внесення рідкого гною вдосконалилися, що дозволяє ефективніше використовувати добрива та знижувати негативний вплив на довкілля. Системи точного внесення з використанням GPS. Технологія точного землеробства дозволяє більш рівномірно розподіляти рідкий гній по полю за допомогою GPS. Це дає змогу уникнути надмірного внесення в окремих зонах та економить добрива.
Сьогодні в сільському господарстві широко використовуються такі методи:
- Поверхневе розбризкування: це найпростіший і традиційний метод, при якому рідкий гній рівномірно розбризкується по поверхні ґрунту за допомогою шлангових або навісних розподільників. Хоча цей спосіб економічно доступний, він має низку недоліків, таких як випаровування аміаку та ризик забруднення повітря. Для підвищення ефективності поверхневого внесення часто рекомендується негайно закрити гній у ґрунт або застосовувати цей метод у прохолодні та вологі дні, коли випаровування менше.
- Внесення в ґрунт із загортанням (Ін’єкційне внесення): цей метод передбачає внесення рідкого гною спеціальними інжекторами або розподільними трубами, які впорскують гній у ґрунт на певну глибину (зазвичай 10-15 см) і відразу його закривають. Це допомагає знизити втрати аміаку та забезпечує краще проникнення поживних речовин. Загортання є оптимальним для культур, які вимагають високої забезпеченості азотом і не переносять прямого контакту з гноєм.
- Системи шлангового внесення: сучасні шлангові системи, такі як SwingUp Vogelsang або подібні, дозволяють рівномірно вносити гній на великі площі без потреби в переміщенні важкої техніки по полю, що мінімізує ущільнення ґрунту. Такі системи можуть бути як самохідними, так і з дистанційним управлінням. Вони також дозволяють контролювати норму внесення та мають налаштування для різних культур.
- Метод шлангового внесення (Dragline): у цьому методі рідкий гній подається по шлангах безпосередньо до інжекторних або розподільних систем, що встановлені на тракторі. Відстань подачі гною в поле становить декілька кілометрів. Це дозволяє швидко обробити великі площі без перевантаження транспорту, що підходить для великих ферм.
- Бандове внесення: цей метод передбачає внесення рідкого гною стрічками між рядами посівів, що дозволяє уникнути прямого контакту добрива з рослинами. Бандове внесення найчастіше використовується для багаторічних культур, наприклад, виноградників або садів. Крім того, цей метод зменшує випаровування і вимивання гною.
Норми внесення рідкого гною для різних типів ґрунтів
Норми внесення залежать від типу ґрунту, культури та агротехнічних вимог. Рекомендується проводити агрохімічний аналіз ґрунту перед внесенням, щоб забезпечити оптимальний баланс поживних речовин. Ось середні рекомендації:
- Легкі піщані ґрунти: 15-25 м³/га. Ці ґрунти потребують менше гною через їхню здатність до вимивання поживних речовин.
- Середні та важкі ґрунти: 25-35 м³/га. На цих ґрунтах рідкий гній краще зберігається і поступово вивільняє поживні речовини, що позитивно впливає на врожайність.
- Орні ґрунти під високоврожайні культури: 30-40 м³/га. Такі норми підходять для культур, які потребують інтенсивного живлення, наприклад, кукурудзи чи зернових.
Середня норма внесення рідкого гною на 1 га коливається від 20 до 40 м³/га, залежно від культури, типу ґрунту та агрохімічного аналізу ґрунту. Для свинячого гною, зокрема, зазвичай рекомендовано 30 м³/га, щоб забезпечити оптимальний баланс поживних речовин.
В різних країнах є свої норми внесення. Наприклад, у Німеччині та Нідерландах норми внесення рідкого гною свиней на 1 га значно регулюються з метою зменшення забруднення довкілля та запобігання надлишковому внесенню азоту і фосфору. У середньому ці норми становлять:
Німеччина:
- Внесення рідкого гною обмежується 20-30 м³/га на рік, залежно від типу культури і характеристик ґрунту.
- Законодавчо дозволений вміст азоту з гною не має перевищувати 170 кг N/га на рік для орних земель і пасовищ, відповідно до Європейської директиви з нітратів (Nitrates Directive).
Нідерланди:
- У Нідерландах норми зазвичай ще суворіші через щільність тваринництва і високий ризик забруднення ґрунтових вод. Норма внесення рідкого гною свиней складає 15-25 м³/га.
- Як і в Німеччині, кількість азоту з гною на орних землях обмежується до 170 кг N/га на рік, але на деяких пасовищах допускається до 250 кг N/га, якщо дотримано певних умов.
Ці обмеження базуються не лише на об’ємі гною, але й на концентрації поживних речовин у ньому. Тому фермери часто виконують аналіз гною перед внесенням, щоб дотриматися норм і уникнути перевищень.
Переваги внесення рідкого гною
Підвищення родючості ґрунту: рідкий гній збагачує ґрунт органічними речовинами та забезпечує його поживними елементами, що сприяє покращенню його структури та родючості. Він також стимулює розвиток ґрунтових мікроорганізмів, які сприяють розкладанню органіки.